стидити
СТИДИТИ, джу, диш і розм. СТИДАТИ, аю, аєш, недок., перех. Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити. Піп сьогодні стидив його, що таке діло робиться без участі сільського вчителя (Вас., І, 1959, 84); Зануда.., обернувшись, почав стиха розмовлять зі старим дяком і вже більше не стидав Івана (Н.-Лев., III, 1956, 352); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (Шпак, Вибр., 1952, 96).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стиджу | стидимо |
2 особа | стидиш | стидите |
3 особа | стидить | стидять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стидитиму | стидитимемо |
2 особа | стидитимеш | стидитимете |
3 особа | стидитиме | стидитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стидив | стидили |
Жіночий рід | стидила | |
Середній рід | стидило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стидьмо | |
2 особа | стидь | стидьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стидячи | |
Минулий час | стидивши |