стиляга
СТИЛЯГА, и, ч. і ж., розм. Зневажлива назва людини з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам, без громадських інтересів. Входить Вольдемар. Здоровенний хлопчисько, кучерявий, зодягнений барвисто і кумедно, як усі «стиляги» (Мороз, П'єси, 1959, 252); На жовтій шовковій сорочці цього стиляги копошилося ціле стадо мавп (Збан., Мор. чайка, 1959, 56); Не звик я носити чобіт, галіфе, У моднім пишався, хоча й не стиляга... (Мур., Осінні сурми, 1964, 24); Нехай у цьому новому році менше дратують ваші вуха плітки й брехні обивателів та міщан, а очі ваші - дудкуваті штанці стиляг (Рильський, Веч. розмови, 1964, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стиляга | стиляги |
Родовий | стиляги | стиляг |
Давальний | стилязі | стилягам |
Знахідний | стилягу | стиляг |
Орудний | стилягою | стилягами |
Місцевий | на/у стилязі | на/у стилягах |
Кличний | стиляго | стиляги |