стирка
СТИРКА, и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь. Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (Фр., VIII, 1952, 18); Хто б то з її знайомих міг собі виявити панну Софію та зо стиркою в руках? Правда, не з брудною, але все ж таки з стиркою! (Л. Укр., III, 1952, 503); * У порівн. Пан Зефірин тремтячими з зворушення руками взяв.. зім'ятий, як стирка, лист краківської газети (Фр., II, 1950, 380).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стирка | стирки |
Родовий | стирки | стирок |
Давальний | стирці | стиркам |
Знахідний | стирку | стирки |
Орудний | стиркою | стирками |
Місцевий | на/у стирці | на/у стирках |
Кличний | стирко | стирки |
стирок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стирок | стирки |
Родовий | стирка | стирків |
Давальний | стиркові, стирку | стиркам |
Знахідний | стирок | стирки |
Орудний | стирком | стирками |
Місцевий | на/у стирку | на/у стирках |
Кличний | стирку | стирки |