стріловержець
СТРІЛОВЕРЖЕЦЬ, жця, ч., поет. Той, хто кидає стріли (у 1 знач.) (в античній міфології - епітет Аполлона). [Гелен:] Я сказав: «цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри..» (Л. Укр., II, 1951, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стріловержець | стріловержці |
Родовий | стріловержця | стріловержців |
Давальний | стріловержцеві, стріловержцю | стріловержцям |
Знахідний | стріловержця | стріловержців |
Орудний | стріловержцем | стріловержцями |
Місцевий | на/у стріловержці | на/у стріловержцях |
Кличний | стріловержцю | стріловержці |