супонити
СУПОНИТИ, ню, ниш, недок., перех. 1. Стягати супонею хомут, запрягаючи коня. * Образно. [Тетяна:] Це так [у корсет] невісточка мене нарядила, щоб вивести до своїх знатних гостей! ..Ой, рятуй, задавить супоня! Клич ту молодицю, що мене супонила... (К.-Карий, III, 1961, 76).
2. розм. Шмагати, бити (перев. ременем). Ну його шмагать малахаєм.. Супонив, супонив [шляхтич], поки він не зомлів (Стор., І, 1957, 132).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | супоню | супонимо |
2 особа | супониш | супоните |
3 особа | супонить | супонять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | супонитиму | супонитимемо |
2 особа | супонитимеш | супонитимете |
3 особа | супонитиме | супонитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | супонив | супонили |
Жіночий рід | супонила | |
Середній рід | супонило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | супоньмо | |
2 особа | супонь | супоньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | супонячи | |
Минулий час | супонивши |