суціга
СУЦІГА, и, ч. і ж., лайл. Хитра, пронозлива, спритна в своїх вчинках людина; пройдисвіт. - Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Котл., І, 1952, 66); // Те саме, що сутяга. Сам сутяга, сам нелюдько [нелюд], а його Олена? Та ж суціга (Укр. поети-романтики.., 1968, 564); * У порівн. Тільки я.. Проживаю, мов суціга, В самотині тут одна, Поки прийде смерть страшна (Манж., Тв., 1955, 196).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | суціга | суціги |
Родовий | суціги | суціг |
Давальний | суцізі | суцігам |
Знахідний | суцігу | суціг |
Орудний | суцігою | суцігами |
Місцевий | на/у суцізі | на/у суцігах |
Кличний | суціго | суціги |