схарапуджений
СХАРАПУДЖЕНИЙ, а, е, розм . 1. Дієпр. пас. мин. ч. до схарапудити. * У порівн. Прудкий.. кінь катав вулицею, як скажений, неначе схарапуджений вовками (Н.-Лев., VII, 1966, 180).
2. у знач, прикм. Охоплений переляком, страхом; зляканий. Як схарапуджена отара, кинулись вони врозтіч... хто куди! (Мирний, І, 1949, 189); Повз них бігли схарапуджені есесівці, деякі чіплялися на підніжки (Загреб., Європа 45, 1959, 459); Схарапуджені коні, розуміючи небезпеку, летіли вітром (Гончар, III, 1959, 360); * Образно. Схарапуджена тиша відступила далеко в степи (Цюпа, Краяни, 1971, 363); // Який виражає переляк, страх; наляканий. Терентій уже вихоплюється в поле, коли хтось спереду падає між коні і чорним клубком зависає на повідді під їхніми схарапудженими мордами (Стельмах, І, 1962, 500); Схарапуджені очі.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | схарапуджений | схарапуджена | схарапуджене | схарапуджені |
Родовий | схарапудженого | схарапудженої | схарапудженого | схарапуджених |
Давальний | схарапудженому | схарапудженій | схарапудженому | схарапудженим |
Знахідний | схарапуджений, схарапудженого | схарапуджену | схарапуджене | схарапуджені, схарапуджених |
Орудний | схарапудженим | схарапудженою | схарапудженим | схарапудженими |
Місцевий | на/у схарапудженому, схарапудженім | на/у схарапудженій | на/у схарапудженому, схарапудженім | на/у схарапуджених |