схотіти
СХОТІТИ, схочу, схочеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти. Хто схоче собаку вдарить, той кия найде (Укр.. присл.., 1963, 348); Вечеряти не схотіла [Оксана] (Кв.-Осн., II, 1956, 432); Такая-то доля тая, Хоч і не шукайте: Кого схоче - сама найде, У колисці найде (Шевч., II, 1963, 328); - Живу - як господиня: схочу робити - роблю, схочу лежати - лежу (Мирний, III, 1954, 167); Невже ж вона схоче, щоб він пропадав марне, ні за що, вкоротив собі віку молодого? (Коцюб., І, 1955, 49); - Я б і грошей тих не схотіла через той страх.., - сказала баба Зінька (Н.-Лев., VI, 1966, 333); - Може я й справді стара, - шепнула я Павлові, - може мене й не схочеш? (Барв., Опов.., 1902, 257); Він не схотів їхати і пішов пішки містом (Довж., І, 1958, 495); Коли хтось з прихильників симфонічного оркестру схоче порадуватись красою і чарами нових звуків, йому треба подрімати в сосновому молодняку.. саме тоді, коли його злегка перебирають вітри (Стельмах, II, 1962, 144).
@ Не схотів (не схотіла, не схотіло) [на світі (довго)] жити - хто-небудь рано, передчасно помер. Катря не схотіла на світі жити. Щось їй приключилось після тої наруги (Вовчок, І, 1955, 130); Явдошка і жила у Перепечів. Добрі були люди. Тільки ж Перепеча не схотів довго жити та так як через рік і богу душу віддав (Морд., І, 1958, 50).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схочу | схочемо |
2 особа | схочеш | схочете |
3 особа | схоче | схочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | схотів | схотіли |
Жіночий рід | схотіла | |
Середній рід | схотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схочімо | |
2 особа | схочи | схочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | схотівши |