сідельце
СІДЕЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (Чуб., V, 1874, 325); Копитами вдарте, вороні,- Я в сідельці, мамо, на коні (Воронько, Поезії, 1950, 109).
@ Що вас принесло: чи сідельце, чи весло? - традиційна формула, якою зустрічають прибулого. - Сідайте, сідайте, любі друзі. Що ж вас принесло: чи сідельце, чи весло? - Біда принесла,- коротко промовив нахмурений Левченко (Стельмах, І, 1962, 448).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сідельце | сідельця |
Родовий | сідельця | сіделець |
Давальний | сідельцю | сідельцям |
Знахідний | сідельце | сідельця |
Орудний | сідельцем | сідельцями |
Місцевий | на/у сідельці | на/у сідельцях |
Кличний | сідельце | сідельця |