табулатура
ТАБУЛАТУРА, -и, ж. 1. Система запису музики, поширена в Європі в 14-му – 18-му ст.; форма (схема) інструментальної нотації, що використовує замість нот (або поряд з нотами) букви або цифри; у типовій табулатурі мелодія показана на декількох горизонтальних лініях, (у випадку з гітарної табулатурой) відповідним струнам гітари; ноти позначені цифрами ладів і розташовані послідовно по долям. 2. Правила, що встановлюють форми і зміст музично-поетичної творчості мейстерзингерів. 3. Зібрання музичних творів для клавішних музичних інструментів 16-го – 17-го ст.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | табулатура | табулатури |
Родовий | табулатури | табулатур |
Давальний | табулатурі | табулатурам |
Знахідний | табулатуру | табулатури |
Орудний | табулатурою | табулатурами |
Місцевий | на/у табулатурі | на/у табулатурах |
Кличний | табулатуро | табулатури |