тайний
ТАЙНИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що таємний. І небогу З її дитяточком малим І посадили й провели Вночі тайними манівцями (Шевч., II, 1963, 364); Тайна дрож пронимає [проймає] народи, - ..Мільйони чекають щасливої зміни (Фр., X, 1954, 10); Хтів гамувати я кров Силою тайних замов... (Крим., Вибр., 1965, 240).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тайний | тайна | тайне | тайні |
Родовий | тайного | тайної | тайного | тайних |
Давальний | тайному | тайній | тайному | тайним |
Знахідний | тайний, тайного | тайну | тайне | тайні, тайних |
Орудний | тайним | тайною | тайним | тайними |
Місцевий | на/у тайному, тайнім | на/у тайній | на/у тайному, тайнім | на/у тайних |