талісман
ТАЛІСМАН, а, ч. Предмет, що, за марновірними уявленнями, має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки. Ну та й цей одважний лицар Якось вибрався до бою І вернувсь живий, здоровий, - Талісман він мав з собою (Л. Укр., І, 1951, 377); Володя зрозумів, що не взяти зараз талісман - значить тяжко образити мисливця (Донч., III, 1956, 341); - Та не забудь же стрічку з безкозирки взяти. Вона мені як той талісман... (Кучер, Трудна любов, 1960, 305).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | талісман | талісмани |
Родовий | талісмана | талісманів |
Давальний | талісманові, талісману | талісманам |
Знахідний | талісман | талісмани |
Орудний | талісманом | талісманами |
Місцевий | на/у талісмані | на/у талісманах |
Кличний | талісмане | талісмани |