тарахат
ТАРАХАТ, -у, ч., рел. Омовіння; найважливіша умова, яку необхідно виконати перш ніж почати молитву; чистими повинні бути душа й тіло, одяг і місце здійснення молитви; тахарат включає обрядові дії, що виводять людини зі стану ритуальної нечистоти; розрізняють тахарат внутрішній (очищення душі після правопорушення, гріха або поганого вчинку) і тахарат зовнішній (очищення тіла, одягу, взуття, предметів побуту, житла та ін.); до обрядів тахарат відносяться також прибирання і провітрювання житла, миття посуду, поливання водою опоганеного місця, обмивання небіжчика.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тарахат | тарахати |
Родовий | тарахату | тарахатів |
Давальний | тарахатові, тарахату | тарахатам |
Знахідний | тарахат | тарахати |
Орудний | тарахатом | тарахатами |
Місцевий | на/у тарахаті | на/у тарахатах |
Кличний | тарахате | тарахати |