текучий
ТЕКУЧИЙ, а, е. 1. Проточний, який тече (у 1, 2 знач.). Ксеня задумано дивилася в текучу воду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 128).
2. рідко. Який рухається суцільною масою, лавиною. Нарешті, зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп (Гончар, І, 1959, 45).
3. Те саме, що плинний 1; рідкий. При такому величезному тискові метали змінюють свої механічні та фізичні властивості і стають текучими, як рідина (Наука.., 12, 1964, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | текучий | текуча | текуче | текучі |
Родовий | текучого | текучої | текучого | текучих |
Давальний | текучому | текучій | текучому | текучим |
Знахідний | текучий, текучого | текучу | текуче | текучі, текучих |
Орудний | текучим | текучою | текучим | текучими |
Місцевий | на/у текучому, текучім | на/у текучій | на/у текучому, текучім | на/у текучих |