тенор
ТЕНОР, а, ч . 1. Високий чоловічий голос. Високий тенор почина пісню - веселу, бадьору, ясну (Коцюб., II, 1955, 132); Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Л. Укр., III, 1952, 679); І знову дядько Себастіян повів мелодію своїм могутнім баритоном, а горою пішов тенор Федоренка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 184).
2. Співак із таким голосом. Пристрасний любитель співу і пісень, і сам досить хороший тенор, був Александер іще більшим любителем товариства (Фр., VIII, 1952, 121); Наші тенори люблять виконувати пісню «Ніч яка зоряна, місячна, ясная...» (Рильський, Веч. розмови, 1964, 252).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тенор | тенори |
Родовий | тенора | тенорів |
Давальний | тенорові, тенору | тенорам |
Знахідний | тенор, тенора | тенори, тенорів |
Орудний | тенором | тенорами |
Місцевий | на/у тенорі | на/у тенорах |
Кличний | теноре | тенори |