теракота
ТЕРАКОТА, и, ж . 1. Випалена кольорова високоякісна гончарна глина. Деякі хліви пофарбовані теракотою майже під стріху (Довж., III, 1960, 514); Для статуеток і скульптурних композицій малих форм застосовують неглазуровану глину - теракоту (Матеріали з етногр.., 1956, 16); Композиції та рельєфи з фаянсу, теракоти, шамоту відзначаються багатством фантазіі й вигадки, творчим переосмисленням традицій народного мистецтва (Мист., 4, 1968, 40).
2. Неглазурований керамічний виріб з такої глини. Особливо проявили себе ольвіополіти як майстри теракот. Сотні цих маленьких глиняних фігурок, знайдених при розкопках, свідчать про тонкий художній смак місцевих скульпторів (Нар. стар. іст. УРСР, 1957, 258); // збірн. Вироби з цієї глини. Велись розкопки давнього святилища в Піргах.. Розчищали вузький простір між залишками стін двох храмів, де було виявлено склад фігурної теракоти (Знання.., 1, 1966, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | теракота | теракоти |
Родовий | теракоти | теракот |
Давальний | теракоті | теракотам |
Знахідний | теракоту | теракоти |
Орудний | теракотою | теракотами |
Місцевий | на/у теракоті | на/у теракотах |
Кличний | теракото | теракоти |