теркотати
ТЕРКОТАТИ, очу, очеш і ТЕРКОТІТИ, очу, отиш, недок . 1. Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин іт. ін.); торохтіти. Їхала Хима з Ірусалима [Єрусалима]: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче (Номис, 1864, № 11439); Широким полем, безлюдною дорогою сунеться і теркоче маленький візок (Фр., VIII, 1952, 78); Теркотить терлиця; // безос. * Образно. Людям рота не заткаєш, а частенько вони навіть не такі злі, як би се з їх слів здавалося. От, мелють собі, щоб теркотіло, хоч муки з того млива ніякої нема (Фр., III, 1950, 117); // Деренчати (про телефон).
2. Видавати часті різкі шумові звуки (про птахів); цвіркати, цвіркотати (про комах). Пташки лящать, теркотять (Мирний, III, 1954, 137); Цвіркун теркоче; // перен., розм. Швидко, без упину говорити; цокотіти. Дядина, як та чечітка, теркоче та вичитує, а дядько коли-не-коли проведе товстим охриплим голосом (Мирний, І, 1954, 90); Анна хотіла ще щось відповісти, але Горпина шепнула до неї: - Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (Фр., І, 1955, 61).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теркочу | теркочемо |
2 особа | теркочеш | теркочете |
3 особа | теркоче | теркочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теркотатиму | теркотатимемо |
2 особа | теркотатимеш | теркотатимете |
3 особа | теркотатиме | теркотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | теркотав | теркотали |
Жіночий рід | теркотала | |
Середній рід | теркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теркочімо | |
2 особа | теркочи | теркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | теркочучи | |
Минулий час | теркотавши |