терпимість
ТЕРПИМІСТЬ, мості, ж. Здатність терпимо, поблажливо ставитися до чужих звичок, звичаїв, поглядів і т. ін. Він [генерал] так не хотів загострення пристрастей в своєму салоні.. У всіх нагальні діла, у всіх неспокій на серці, варто виявити деяку обмірковану терпимість (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 69); // Поблажливе ставлення до когось, чогось. Його одвічною вадою була.. якась байдужа терпимість і до злих, і до нездатних (Загреб., Диво, 1968, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терпимість | терпимості |
Родовий | терпимості, терпимости | терпимостей |
Давальний | терпимості | терпимостям |
Знахідний | терпимість | терпимості |
Орудний | терпимістю | терпимостями |
Місцевий | на/у терпимості | на/у терпимостях |
Кличний | терпимосте | терпимості |