терплячість
ТЕРПЛЯЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. терплячий 1. Стриманість Олега здавалась терплячістю, мовчазність - невдоволенням і затамованим гнівом (Голов., Тополя.., 1965, 143); Хвороба привчила її до терплячості (М. Ол., Леся, 1960, 100); [Орест:] Що ж, навчитесь іще [малювати]. Ви ж не так уже давно почали. [Любов (махає рукою ):] Шкода, на се треба хронічної терплячості - не моєї (Л. Укр., II, 1951, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терплячість | терплячості |
Родовий | терплячості, терплячости | терплячостей |
Давальний | терплячості | терплячостям |
Знахідний | терплячість | терплячості |
Орудний | терплячістю | терплячостями |
Місцевий | на/у терплячості | на/у терплячостях |
Кличний | терплячосте | терплячості |