тихомирити
ТИХОМИРИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Заспокоювати, угамовувати кого-, що-небудь. Андрієві страх прикро було слухати сю сварку. Він почав тихомирити діда (Фр., І, 1955, 290); Чіпці хоч і гірка була материна догана, та недавня радість тихомирила його серце (Мирний, II, 1954, 2 41); Підоймили [підняли] діти Івасика, пообтирали кров, повитягали хрущі з кучерів, стали його тихомирити (Ков., Світ.., 1960, 156).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тихомирю | тихомиримо |
2 особа | тихомириш | тихомирите |
3 особа | тихомирить | тихомирять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тихомиритиму | тихомиритимемо |
2 особа | тихомиритимеш | тихомиритимете |
3 особа | тихомиритиме | тихомиритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тихомирив | тихомирили |
Жіночий рід | тихомирила | |
Середній рід | тихомирило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тихомирмо | |
2 особа | тихомир | тихомирте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тихомирячи | |
Минулий час | тихомиривши |