тихомирний
ТИХОМИРНИЙ, а, е, розм . 1. Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Барв., Опов.., 1902, 372); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (Донч., V, 1957, 71).
2. Спокійний, неквапливий. Розмовами з Смотрицьким він жив навіть і тоді, коли лише сподівався на них, готувався до них. А в тихомирній розмові - спочивав душею й тілом (Ле, Наливайко, 1957, 120); // Який навіває спокій. І тихомирний сонячний пейзаж Кругом нас непомітно обступає.... (Криж., Срібне весілля, 1957, 53); // Який умиротворяє. Гнат.. відчув, як спадає йому на серце тихомирний спокій (Панч, В дорозі, 1959, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тихомирний | тихомирна | тихомирне | тихомирні |
Родовий | тихомирного | тихомирної | тихомирного | тихомирних |
Давальний | тихомирному | тихомирній | тихомирному | тихомирним |
Знахідний | тихомирний, тихомирного | тихомирну | тихомирне | тихомирні, тихомирних |
Орудний | тихомирним | тихомирною | тихомирним | тихомирними |
Місцевий | на/у тихомирному, тихомирнім | на/у тихомирній | на/у тихомирному, тихомирнім | на/у тихомирних |