тичина
ТИЧИНА, и, ж. Те саме, що тичка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 300); Отут,бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Шевч., II, 1963, 187): Біля ганку рясно цвіла красоля й вились по тичині кручені паничі (Донч., Секрет, 1947, 93): Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами. Жінки знімають урожай (Головко, І, 1957, 442); Тарантас спустився в долину і наближався до самотньої хатинки, над якою стирчала висока тичина з жмутом соломи. Це був дорожній прикордонний козацький пікет (Тулуб, В степу.., 1964, 92); Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата (Стельмах, 1, 1962, 52); * У порівн. Сам то який собі удався: як тичина, високий, худорлявий (Барв., Опов... 1902, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тичина | тичини |
Родовий | тичини | тичин |
Давальний | тичині | тичинам |
Знахідний | тичину | тичини |
Орудний | тичиною | тичинами |
Місцевий | на/у тичині | на/у тичинах |
Кличний | тичино | тичини |