тишина
ТИШИНА, и, ж., рідко. Те саме, що тиша. Це було рано. Всюди панувала ще поранкова тишина (Коб., III, 1956, 25); Стихає шепіт. Урочисто на парти падає тишина (Гонч., Вибр., 1959, 67); Сині гори, далина. І на морі тишина (Сос., II, 1958, 33); На березі - життя: і гавкання, і крики. А в серці тишина незаймана живе (Рильський, 1, 1960, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тишина | тишини |
Родовий | тишини | тишин |
Давальний | тишині | тишинам |
Знахідний | тишину | тишини |
Орудний | тишиною | тишинами |
Місцевий | на/у тишині | на/у тишинах |
Кличний | тишино | тишини |