товк
ТОВК1, у, ч., діал. Глузд, розум. [Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки (Кроп., II, 1958, 141); // Толк. Який ум, такий і товк (Укр.. присл.., 1963, 395); Бачив я, живучи стільки на світі, усякі любові і який з них товк бува (Кв.-Осн., II, 1956, 307).
Давати (дати) товк: а) (кому) давати пораду, як діяти. Приліг [Хома] на приспі [призьбі] та тут і заночував, дожидаючи, хто-то завтра прийде і який йому товк дасть, що як би то той скарб знайти (Кв.-Осн., II, 1956, 231); б) (чому) робити лад, порядок. Настановили до гамазіїв [амбарів] начальних [начальників], та усе з панів, та письменних, щоб і щот [лічбу] знав, і товк дав (Кв.-Осн., II, 1956, 137); Розуміти (знати, бачити) товк у чому - те саме, що Знати толк (див. знати).
ТОВК2, виг., розм., рідко. Уживається як присудок за знач. товкти 3. А старша дружечка мерщій тим реп'яхом, що відьма дала, та її [Олену] у спину товк! (Кв.-Осн., II, 1956, 213); Це ти в мене коня вкрав? Тепер ховаєшся? [питає Йонька мірошника]. І тільки нахилиться до лантуха, а його щось іззаду - товк. «І що воно таке? - думає Йонька. - Ану ж давай підстережу» (Тют., Вир, 1964, 435).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | товк | товки |
Родовий | товку | товків |
Давальний | товкові, товку | товкам |
Знахідний | товк | товки |
Орудний | товком | товками |
Місцевий | на/у товку | на/у товках |
Кличний | товку | товки |
товкти
ТОВКТИ, вчу, чеш, недок . 1. перех. Пом'якшувати, дробити, розтирати що-небудь у ступі, ступці і т. ін. товкачем, товкачиком, макогоном. Валя в клуні товче пшоно в ступі (Вас., III, 1960, 320); Сало товчуть у ступці разом з часником, борошном, цибулею чи зеленню (Укр. страви, 1957, 88); Марганцевокислий калій не можна товкти або розтирати в ступці разом з вугіллям: від тертя товкачика розвивається тепло, суміш нагрівається і може спалахнути (Уроки.. хіміка, 1956, 36); // Б'ючи товкачем (звичайно в ступі), обдирати лузгу, шкірку з проса, пшениці і т. ін. [Свашки:] Поглядає дружко скоса, Чи немає на печі проса; Коли б як утекти, Щоб проса не товкти! (Н.-Лев., II, 1956, 431); // перен. Ідучи, пересуваючись, м'яти, давити ногами; топтати. Сеспель ішов разом з усіма [червоноармійцями]. Товк багнюку, перелазив через снігові замети (Збан., Сеспель, 1961, 223); Різномасті коні товкли копитами м'яку степову землю (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 223).
@ Товкти воду в ступі див. вода; Товкти воду - те саме, що Товкти воду в ступі (див. вода). Була я тут [в Софії] і в їхньому парламенті.. Більш там воду товкли, ніж діло робили (Л. Укр., V, 1956, 157).
2. перех. Розбивати, розколювати що-небудь, б'ючи об землю або тупим знаряддям (молотком і т. ін.). Щира товаришка услужила своїй подрузі, і всі далекі і близькі сусіди розказували та реготалися, як Параска горшки товкла від невдачі (Мирний, IV, 1955, 65); Або вчився б [Славко] до іспитів, або пішов би хоч каміння товкти. То йому все одно (Март., Тв., 1954, 242).
3. перех. і неперех., розм. Бити кого-, що-небудь у щось, по чомусь. - Що ти, сестричко, мене в спину товчеш? - Та то я, панночко, пір'ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Кв.-Осн., II, 1956, 212); Вітер холодний повіяв від заходу і почав товкти о шиби вікон грубими краплями дощу (Фр., V, 1951, 176); Лежить [лев], одкинув хвіст і смерті дожидає.. Кабан кликом під боки стусоне; Жаднюга-Вовк рвоне його зубами; Бугай товче рогами (Гл., Вибр., 1951, 103); - Серце б'ється, живий, - відповів перший. - Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Шовк., Інженери, 1956, 348); // безос. Скомандували привал. Са-гайда прокинувся від того, що підвода зупинилась і його перестало товкти в голову металевою ніжкою лафета. Якби ще товкло, то спав би (Гончар, III, 1959, 78); // перен., рідко. Завдавати ударів у бою. Старик згадав, як з міста тікали білі, коли Червона Армія їх так товкла, що вони ледве добрались до моря (Собко, Скеля.., 1961, 43).
@ Хоч головою товчи об стіну - про неможливість вплинути на вперту або нетямущу людину. Нічого не тямить [Коритний]. Хоч ти головою товчи об стіну, а він своє - своє (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 163).
4. перех. і неперех., перен., розм. Говорити, повторювати те саме. - А почому чіпчики продаєте? - По двадцять нових, або що?.. - Що спустите, як усі візьму? - товк своє Ґава, всміхаючись (Фр., III, 1950, 56); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Кв.-Осн., II, 1956, 34); - Я тебе до себе в куми прошу... Чув? У куми! Бог послав мені сина. Прошу тебе охрестити. І дочку прошу, - товче йому Олексій Іванович (Мирний, IV, 1955, 225).
5. перех., перен., розм., рідко. Механічно вивчати напам'ять що-небудь; зубрити. Деякі [школярі] складалися по копійці купити булку, бо за печінку тягло; дехто ходив по хатах з кутка в куток і товк урок (Мирний, IV, 1955, 112).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | товчу | товчемо |
2 особа | товчеш | товчете |
3 особа | товче | товчуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | товктиму | товктимемо |
2 особа | товктимеш | товктимете |
3 особа | товктиме | товктимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | товк | товкли |
Жіночий рід | товкла | |
Середній рід | товкло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | товчімо | |
2 особа | товчи | товчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | товчучи | |
Минулий час | товкши |