товч
ТОВЧ, і, ж., діал . 1. Дерть. Хитра [Воробеїха],.. мало не щодня приходить за чим-небудь. Коли привезли їй дров, нагадала про сіно для корівки, а привезли сіна, то нагадала про товч, а привезли товчі поросятку, то нагадала про себе (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 182); Базар був завалений пшеницею, борошном, житом, цукром, горохом, товчею (Кучер, Трудна любов, 1960, 154).
2. Те, що потовчено. І на морді, і на ратицях свині гусне картопляна товч (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | товч | товчі |
Родовий | товчі | товчей |
Давальний | товчі | товчам |
Знахідний | товч | товчі |
Орудний | товчю | товчами |
Місцевий | на/у товчі | на/у товчах |
Кличний | товче | товчі |
товча
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | товча | товчі |
Родовий | товчі | товч |
Давальний | товчі | товчам |
Знахідний | товчу | товчі |
Орудний | товчею | товчами |
Місцевий | на/у товчі | на/у товчах |
Кличний | товче | товчі |