тонковидий
ТОНКОВИДИЙ, а, е. Який має тонкий вид, з тонкими рисами обличчя. Дуже білявий, довгообразий, тонковидий, гостробородий - він [диякон] ввесь був ніби обмазаний «єлеєм» (Н.-Лев., IV, 1956, 126); Десь із-за возів у ярмарковий тлум несподівано врізались два вершники. Один, ще не такий і старий, білявий, тонковидий,.. другий уже літній, горбоносий (Добр., Очак. розмир, 1965, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тонковидий | тонковида | тонковиде | тонковиді |
Родовий | тонковидого | тонковидої | тонковидого | тонковидих |
Давальний | тонковидому | тонковидій | тонковидому | тонковидим |
Знахідний | тонковидий, тонковидого | тонковиду | тонковиде | тонковиді, тонковидих |
Орудний | тонковидим | тонковидою | тонковидим | тонковидими |
Місцевий | на/у тонковидому, тонковидім | на/у тонковидій | на/у тонковидому, тонковидім | на/у тонковидих |