тонісінький
ТОНІСІНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже, зовсім тонкий (у 1-5 знач.). Вона була легка, як туман, тільки здорові чорні очі блищали, неначе два діаманти, закутані в тонісіньку мушлинову [муслінову] тканку (Н.-Лев., III, 1956, 291); Федора тихо зайшла до церкви. Тремтячою рукою запалила і поставила свічку. Ніяково було ставити маленьку і тонісіньку, як соломинку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 21); Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Досв., Вибр., 1959, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тонісінький | тонісінька | тонісіньке | тонісінькі |
Родовий | тонісінького | тонісінької | тонісінького | тонісіньких |
Давальний | тонісінькому | тонісінькій | тонісінькому | тонісіньким |
Знахідний | тонісінький, тонісінького | тонісіньку | тонісіньке | тонісінькі, тонісіньких |
Орудний | тонісіньким | тонісінькою | тонісіньким | тонісінькими |
Місцевий | на/у тонісінькому, тонісінькім | на/у тонісінькій | на/у тонісінькому, тонісінькім | на/у тонісіньких |