топіка
ТОПІКА, и, ж . 1. У риториці - мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми.
2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | топіка | топіки |
Родовий | топіки | топік |
Давальний | топіці | топікам |
Знахідний | топіку | топіки |
Орудний | топікою | топіками |
Місцевий | на/у топіці | на/у топіках |
Кличний | топіко | топіки |
топік
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | топік | топіки |
Родовий | топіка | топіків |
Давальний | топікові, топіку | топікам |
Знахідний | топік | топіки |
Орудний | топіком | топіками |
Місцевий | на/у топіку | на/у топіках |
Кличний | топіку | топіки |