травичка
ТРАВИЧКА, и, ж . 1. Зменш.-пестл. до трава. Весна йде та йде.. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Вовчок, І, 1955, 183); По дорозі блиснуло дзеркальце маленької водиці. Біленьке, срібляне з зеленою травичкою посередині (Стеф., III, 1954, 45); - Присів я на травичку та незчувся, як і заснув (Тют., Вир, 1964, 30); * У порівн. Маруся вже стомилася.. Висла на руках у опришка, як травичка скошена (Хотк., II, 1966, 142).
2. Те саме, що травинка. Вона почала роздивлятись кожну травичку коло свого носа (Григ., Вибр., 1959, 315).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | травичка | травички |
Родовий | травички | травичок |
Давальний | травичці | травичкам |
Знахідний | травичку | травички |
Орудний | травичкою | травичками |
Місцевий | на/у травичці | на/у травичках |
Кличний | травичко | травички |