требник
ТРЕБНИК, а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (Свидн., Люборацькі, 1955, 77); Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили. ., непогамовного борця проти унії (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 381).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | требник | требники |
Родовий | требника | требників |
Давальний | требникові, требнику | требникам |
Знахідний | требник | требники |
Орудний | требником | требниками |
Місцевий | на/у требнику | на/у требниках |
Кличний | требнику | требники |