трефний
ТРЕФНИЙ, а, е. Стос. до трефу. Трефне м'ясо; // перен. Нечистий, брудний. - Ни [ну], чого гніваєшся? Я тобі зверну кошт і дам п'ять шісток відчіпного. - Щоб тобі язик відчепився від твойого трефного рота! (Фр., IV, 1950, 14); // у знач. ім. трефне, ного, с. Те, що є трефом. - Наш закон у крайній потребі позволяє їсти й трефне (Фр., II, 1950, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трефний | трефна | трефне | трефні |
Родовий | трефного | трефної | трефного | трефних |
Давальний | трефному | трефній | трефному | трефним |
Знахідний | трефний, трефного | трефну | трефне | трефні, трефних |
Орудний | трефним | трефною | трефним | трефними |
Місцевий | на/у трефному, трефнім | на/у трефній | на/у трефному, трефнім | на/у трефних |