тривкий
ТРИВКИЙ, а, е. 1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім - тривкий, кам'яний, вигідний (Фр., III, 1950, 113); Любили ми броню міцнішу від вогню. Тривку, немов граніт, як бив снаряд у ню [неї] (Шпорта, Запоріжці, 1952, 10); Тривке дерево; * Образно. Його м'яке серце в одній хвилі всі ті справи пов'язало докупи міцними і тривкими вузлами (Фр., II, 1950, 212); // Твердий. Було вже за північ, коли колона, минувши смугу трясовин та чаклаків,.. видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле дно (Гончар, II, 1959, 418); * Образно. Отак і йшло життя - в тоненькій якійсь гармонії. Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Хотк., II, 1966, 16); // Добротний, доброякісний. Мій небіжчик тато був коваль і славивсь на всю околицю не тільки хорошою та тривкою роботою свого ремесла, але й своєю живою, гостинною та людяною вдачею (Фр., IV, 1950, 463); // Стійкий, надійний. Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (Фр., VI, 1951, 157); // Який довго зберігається, не зникає. Ні, на хвилях морських не залишиш сліду, На воді не проореш тривкої межі... (Перв., II, 1958, 92); Людина широких творчих інтересів, щедрої душі, гарячого темпераменту, Гнат Хоткевич залишив тривкий слід в історії української літератури й культури (Літ. Укр., 29.XII 1967, 3); // Здатний витримувати щось, зберігатись, існувати в несприятливих умовах; витривалий. - Циганочка, - пояснював Ковалів, - покуштуйте, дуже соковите і надзвичайно тривке яблуко. Може лежати до самої весни (Чаб., Тече вода.., 1961, 69).
Тривкий до (проти) чого - те саме, що Витривалий до (проти) чого (див. витривалий). Нащо вже кукурудза тривка до безводдя і тая рідка та дрібненька вродила (Мур., Бук. повість, 1959, 297).
2. перен. Який не піддається змінам; сталий, стійкий. Спокійна, твереза натура, при тім глибока, здатна до тривких почуваннів [почувань] (Л. Укр., III, 1952, 718); І наука, і мистецтво прагнуть відкрити щось тривке, що зберігається, повторюється у всесвітньому хаосі (Наука.., 2, 1970, 32); // Довготривалий, постійний, міцний. Якби знав я, що побачу усміх на твоїх устах, гордощі тривкого щастя, - я б злетів туди, як птах (Фр., XI, 1952, 149); Першого грудня 1618 року було підписано у селищі Деуліні перемир'я на чотирнадцять з половиною років з надією, що згодом воно перетвориться на тривкий і справжній мир (Тулуб, Людолови, II, 1957, 339); // Стійкий, непохитний (про волю, вдачу й т. ін.). Людина тривкої волі.
3. Міцно збудований, фізично витривалий; сильний, дужий. Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Л. Укр., III, 1952, 124); Руки стерплять - дебелі. Ноги знесуть - тривкі. Я недарма в шинелі скелі ламав стрімкі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 55).
4. рідко. Поживний, ситний. - Що бублик? - встряє у розмову Нестір. - То таке: кругом об'їж, а середину викинь... Чогось тривкішого треба. Я б на твоєму місці добру скибку житняка вмолов з гарячою стравою... (Гончар, І, 1959, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тривкий | тривка | тривке | тривкі |
Родовий | тривкого | тривкої | тривкого | тривких |
Давальний | тривкому | тривкій | тривкому | тривким |
Знахідний | тривкий, тривкого | тривку | тривке | тривкі, тривких |
Орудний | тривким | тривкою | тривким | тривкими |
Місцевий | на/у тривкому, тривкім | на/у тривкій | на/у тривкому, тривкім | на/у тривких |