триння
ТРИННЯ, я, с., збірн., розм., рідко . 1. Те саме, що потерть. Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив ли-пехуваті сніпки (Ков., Світ.., 1960, 135); * Образно. Він почаркувався з усіма, не оминув і Левченка, навіть люб'язно щось сказав йому, хоча в думках на триння перемелював цього безбожного латуряку [лобуряку] (Стельмах, І, 1962, 335).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | триння | триння |
Родовий | триння | тринь |
Давальний | тринню | тринням |
Знахідний | триння | триння |
Орудний | тринням | триннями |
Місцевий | на/у тринні | на/у триннях |
Кличний | триння | триння |