трошки
ТРОШКИ, рідко ТРІШКИ, присл., розм. Те саме, що трохи. Він хоче нас трошки розважити розмовою і підсідає (Коцюб., II, 1955, 242); Усмішка його була знайома трішки,... (Сос., II, 1958, 351); - Добре, доню! Спочинь трошки... Чини ж мою волю (Шевч., І, 1951, 51); Погомонівши ще трішки і викуривши люльки, козаки порозходилися (Тулуб, Людолови, І, 1957, 22); Принесла [мати] хліба, картоплі, а коли ще трошки пшона на куліш, та вже й хвалиться зараз дітям (Вовчок, І, 1955, 289); Юрба ще трішки, на чверть дитячого кроку, відступила до балки, задкуючи (Мур., Бук. повість, 1959, 224); Треба ж і в завтрашнє Нам зазирнути. Хоч трішки! (Вирган, В розп. літа, 1959, 135); // у знач. присудк. сл. Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Коцюб., II, 1955, 13).
І (й) трошки (трішки) - те саме, що І (й) трохи (див. трохи). Увійшов я у кімнату,.. ходжу і стою, сідаю і знов ходжу, як самий розумний чоловік і трошки не цікавий (Вовчок, VI, 1956, 244); Трошки (трішки) згодом - те саме, що Трохи згодом (див. трохи). Трошки згодом знов її [Марусю] шле: «під ворітьми хтось стоїть» (Вовчок, І, 1955, 246).