тружденний
ТРУЖДЕННИЙ, а, е, заст . 1. Трудовий (у 2 знач.). Тружденна людина.
2. у знач. ім. тружденний, ного, ч. Трудівник, трудар. Місто спить.. Вже й тружденні заплющили вії, Спочивають старі і малі (Стар., Поет. тв., 1958, 160).
3. Стомлений, натруджений. [Годвінсон:] Коли його безчельний, ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се за ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Л. Укр., III, 1952, 69); Всі ці змарнілі тружденні добрі обличчя були йому зараз однаково рідними (Гончар, Земля.., 1947, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тружденний | тружденна | тружденне | тружденні |
Родовий | тружденного | тружденної | тружденного | тружденних |
Давальний | тружденному | тружденній | тружденному | тружденним |
Знахідний | тружденний, тружденного | тружденну | тружденне | тружденні, тружденних |
Орудний | тружденним | тружденною | тружденним | тружденними |
Місцевий | на/у тружденному, тружденнім | на/у тружденній | на/у тружденному, тружденнім | на/у тружденних |