трусонути
ТРУСОНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до труснути. Удар грому трусонув будинок, аж забряжчали шибки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 30); Дівча слухняно видерлося на дерево, трусонуло одну гілку, другу, і злива стиглих, соковитих груш посипалась на співбесідників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 169); Вона рішуче вхопила хлопця за плечі й трусонула його з силою (Кир., Вибр., 1960, 286); Серб Славко, приязно посміхнувшись, так потис і трусонув руку Галі, що дівчина мимоволі скрикнула (Смолич, Світанок.., 1953, 331); Юхим задоволено крекнув, трусонув пальтом, аж вітер пішов по хаті (Кучер, Прощай.., 1957, 214); Ната по-хлоп'ячому трусонула кучерями (Донч., VI, 1957, 128); // безос. - Мати пішла? - Пішла, - відповів Микола і сів на стілець біля ліжка. - Чого тебе так трусонуло? (Хижняк, Невгамовна, 1961, 280); - Ех ти, біда! - заклопотано чухнувся Ярошенко. - Ну, та щось зробимо. Знову доведеться глитаїв трусонути (Речм., Весн. грози, 1961, 26).
@ Трусонути калиткою (калитку, калиточку, калиточкою) чию, чиєю - те саме, що Потрусити калитку (калиткою) (див. калитка). - Гони, Левку, на всі клапани, хай старий Коваль з Ковалихою трусонуть калиткою, бо недаром їм такого гостя дорогого веземо (Кучер, Прощай.., 1957, 67).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трусону | трусонемо |
2 особа | трусонеш | трусонете |
3 особа | трусоне | трусонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | трусонув | трусонули |
Жіночий рід | трусонула | |
Середній рід | трусонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трусонімо | |
2 особа | трусони | трусоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | трусонувши |