трухлявий
ТРУХЛЯВИЙ, а, е. 1. Який від давності, дії вологи, гниття і т. ін. зробився крихким, ламким; який перетворюється на потерть, порохню тощо. Вкупі з матір'ю він день у день порається коло хати. Розкрив її, оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає... (Мирний, І, 1949, 324); Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (Донч., IV, 1957, 41); Марія відійшла в куток клуні і сіла на трухлявому околоті соломи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 122); * Образно. - Тільки турнули тоді петроградці царя Миколку разом з трухлявим троном, то за кілька днів і вся імперія його розвалилась (Головко, II, 1957, 616).
2. перен. Дуже старий (про людину). Передо мною була рідна моя земля, неорана, засмічена, із сплюндрованими селами. Скрізь жінки. Самі жінки та діти і де-не-де чоловік трухлявий, худий, згорблений (Довж., III, 1960, 391).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трухлявий | трухлява | трухляве | трухляві |
Родовий | трухлявого | трухлявої | трухлявого | трухлявих |
Давальний | трухлявому | трухлявій | трухлявому | трухлявим |
Знахідний | трухлявий, трухлявого | трухляву | трухляве | трухляві, трухлявих |
Орудний | трухлявим | трухлявою | трухлявим | трухлявими |
Місцевий | на/у трухлявому, трухлявім | на/у трухлявій | на/у трухлявому, трухлявім | на/у трухлявих |