трюкацтво
ТРЮКАЦТВО, а, с., розм . 1. Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.). На арені Бова показував звичайні номери, хоч, правда, з деяким присмаком трюкацтва (Ткач, Арена, 1960, 133).
2. Схильність до трюків (у 2, 3 знач.), використання їх у своїй роботі, діяльності. У формалістичному трюкацтві і безглуздих викрутасах буржуазних псевдоноваторів у літературі й мистецтві він [В. І. Ленін] вбачав пряме заперечення правдивості, ідейності, художньої краси (Літ. Укр., 19.IV 1963, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трюкацтво | трюкацтва |
Родовий | трюкацтва | трюкацтв |
Давальний | трюкацтву | трюкацтвам |
Знахідний | трюкацтво | трюкацтва |
Орудний | трюкацтвом | трюкацтвами |
Місцевий | на/у трюкацтві | на/у трюкацтвах |
Кличний | трюкацтво | трюкацтва |