тріумфальний
ТРІУМФАЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до тріумф 1. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніше путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний (Л. Укр., І, 1951, 189); Переділіться знову - супокійний Хай буде кожному під сонцем кут. Не йдіть з царями в тріумфальнім ході І власну путь до щастя прокладіть (Зеров, Вибр., 1966, 454); // Побудований на честь якогось тріумфу, перемоги, торжества.
Тріумфальна арка див. арка; Тріумфальні ворота див. ворота.
2. Який супроводжується надзвичайним успіхом, тріумфом (у 2 знач.); переможний, урочистий. Тріумфальним маршем ішли в ці дні червоні війська через весняний квітуючий Крим (Гончар, II, 1959, 84); Радянська влада йшла тріумфальним походом по всій нашій землі (Цюпа, Україна.., 1960, 43); // Який виражає тріумф, радість перемоги. Знов ріг мисливський грає над борами І кида в небо тріумфальний клич (Рильський, І, 1956, 84); Раптом хтось подав від дверей знак, і в оркестрі пролунав тріумфальний звук сурми (Дмит., Наречена, 1959, 200).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тріумфальний | тріумфальна | тріумфальне | тріумфальні |
Родовий | тріумфального | тріумфальної | тріумфального | тріумфальних |
Давальний | тріумфальному | тріумфальній | тріумфальному | тріумфальним |
Знахідний | тріумфальний, тріумфального | тріумфальну | тріумфальне | тріумфальні, тріумфальних |
Орудний | тріумфальним | тріумфальною | тріумфальним | тріумфальними |
Місцевий | на/у тріумфальному, тріумфальнім | на/у тріумфальній | на/у тріумфальному, тріумфальнім | на/у тріумфальних |