тубо
ТУБО, виг.. мисл. Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай! Одрізав [Антоша] скибочку хліба і поклав псові на ніс. - Тубо! (Коцюб., II, 1955, 387); Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: «Ату його!», «Ату його!» , «Полкан, куш!», «Аполлон, тубо!» (Бурл., О. Вересай, 1959, 156).
туба
ТУБА1, и, ж. М'яка металева трубка для зберігання напіврідких або в'язких речовин; тюбик. Юрій побачив на поличці велику тубу зубної пасти і щітку (Собко, Граніт, 1937, 102); Відповідаючи на запитання про харчування в космічному польоті, Титов сказав, що обід - космічна їжа - містився в тубах. З туб треба було її видавлювати і ковтати (Веч. Київ, 12.VІІІ 1961, 2).
ТУБА2, и, ж. Найнижчого регістру мідний духовий музичний інструмент, що складається з великої вигнутої труби, ряду циліндричних і конічних трубок та вентильного механізму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туба | туби |
Родовий | туби | туб |
Давальний | тубі | тубам |
Знахідний | тубу | туби |
Орудний | тубою | тубами |
Місцевий | на/у тубі | на/у тубах |
Кличний | тубо | туби |