тужливо
ТУЖЛИВО. Присл. до тужливий. Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти (Фр., III, 1950, 8); Гадали було дівки зрушити її [молоду], до сліз довести.. І співали тужливо, жалібно виводили - самі плакали (Хотк., II, 1966, 97); Він дивився тужливо своїми по-дитячому невинними очима на смужку неба в загратованому віконці (Збан., Єдина, 1959, 153).