тупити
ТУПИТИ, туплю, тупиш; мн. туплять; недок., перех. Робити тупим (у 1 знач.). Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї Заходимось царів любить Шкода і оливо тупить (Шевч., II, 1963, 96); Шаблюку свою Козак Мамай гострив щодня. Гострив щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 8).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | туплю | тупимо |
2 особа | тупиш | тупите |
3 особа | тупить | туплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тупитиму | тупитимемо |
2 особа | тупитимеш | тупитимете |
3 особа | тупитиме | тупитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тупив | тупили |
Жіночий рід | тупила | |
Середній рід | тупило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тупімо | |
2 особа | тупи | тупіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | туплячи | |
Минулий час | тупивши |