тупотіння
ТУПОТІННЯ, я, с. Дія за знач. тупотіти і звуки, утворювані цією дією. Здалека чутно рев юрби і тупотіння її ніг (Л. Укр., III, 1952, 317); Дзвенить земля од тупотіння, а повітря од гомону. В кімнату впихається цілий гурт шкільної молоді (Вас., Незібр. тв., 1941, 235); Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг (Тулуб, Людолови, I, 1957, 64); На ганку почулося тупотіння ніг (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тупотіння | тупотіння |
Родовий | тупотіння | тупотінь |
Давальний | тупотінню | тупотінням |
Знахідний | тупотіння | тупотіння |
Орудний | тупотінням | тупотіннями |
Місцевий | на/у тупотінні | на/у тупотіннях |
Кличний | тупотіння | тупотіння |