тупцювання
ТУПЦЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. тупцювати і тупцювання. Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (Тулуб, В степу.., 1964, 185); Після довгих вагань, тупцювання по кімнаті й покашлювання зважився [Костянтин Павлович] і тихо, удавано байдужим тоном, так ніби між іншим, обізвався (Коз., Сальвія, 1959, 175).
@ Тупцювання на [одному] місці - відсутність руху вперед, розвитку. Учений не має права жити минулою славою, вважати науковий ступінь самоціллю. Тупцювання на місці - це ознака застою, занепаду ученого (Наука.., 12, 1962, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тупцювання | тупцювання |
Родовий | тупцювання | тупцювань |
Давальний | тупцюванню | тупцюванням |
Знахідний | тупцювання | тупцювання |
Орудний | тупцюванням | тупцюваннями |
Місцевий | на/у тупцюванні | на/у тупцюваннях |
Кличний | тупцювання | тупцювання |