турляти
ТУРЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., розм . 1. Сильно штовхати, кидати. Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (Вас., I, 1959, 313); Мов кішка, видирається [Орися] на прикладок і турляє звідти отетерілого Дениса (Тют., Вир, 1964, 273); Розлютовані, вони [стрільці] намагались поставити драбини, щоб лізти вгору, але галичани турляли драбини дрючками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310).
2. Ганяти, переміщати. - Куди вже його нечиста мати не турляла, чого з ним не траплялось! Був він і шинкарем, і наймитом, і пасічником (Стор., І, 1957, 152); Вона, як сказилася, почала турляти мене на роботу в поле (Кучер, Прощай.., 1957, 411).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | турляю | турляємо |
2 особа | турляєш | турляєте |
3 особа | турляє | турляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | турлятиму | турлятимемо |
2 особа | турлятимеш | турлятимете |
3 особа | турлятиме | турлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | турляв | турляли |
Жіночий рід | турляла | |
Середній рід | турляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | турляймо | |
2 особа | турляй | турляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | турляючи | |
Минулий час | турлявши |