тюкання
ТЮКАННЯ1, я, с., розм. Дія за знач. тюкати1 та звуки, утворювані цією дією. З галасом, тюканням та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок (Коцюб., І, 1955, 272); Здавалося їй, що стрінуть її сміхом, тюканням, будуть гнати й кидати камінням услід (Хотк., II, 1966, 231); Тюкання й вигуки почулись і в інших кінцях лану. - Скільки цієї звірини? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 122).
ТЮКАННЯ2, я, с., розм. Дія за знач. тюкати2 та звуки, утворювані цією дією.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тюкання | тюкання |
Родовий | тюкання | тюкань |
Давальний | тюканню | тюканням |
Знахідний | тюкання | тюкання |
Орудний | тюканням | тюканнями |
Місцевий | на/у тюканні | на/у тюканнях |
Кличний | тюкання | тюкання |