тюкати
ТЮКАТИ1, аю, аєш, недок., без додатка і на кого, розм . 1. Говорити, кричати «тю» (виражаючи здивування, невдоволення, розчарування, насмішку і т. ін.). [Вівдя:] Як посковзнуся, як шелесну сторч, так в болото і полетіла!.. Тут люде як зарегочуть, як почали тюкати! (Кроп., II, 1958, 126); - Тю! Навісноголовий! Тю! Га! Дурний! - і пішли реготатись та тюкати на бідного Вакулу (П. Куліш, Вибр., 1969, 201); Біг [Марусяк] до Черемоша, в ліс, до коней, а йому услід свистали, тюкали (Хотк., II, 1966, 200); - Ні, Карпе, не занедужав, а здуріти - здурів, бо чортова панянка всю душу перевернула. - Тю на тебе! - Не тюкай, брате, бо правду кажу (Іщук, Вербівчани, 1961, 37); // Кричати на тварину, птаха, проганяючи, полохаючи, на звіра при полюванні, переслідуючи. Радивон Михайлович.. випроводжав його аж до вулишніх воріт, тюкав на лютих псів (Епік, Тв., 1958, 433); Ніхто в Асканії-Новій не полохав птахів, не тюкав на них і не кидав грудками (Вишня, II, 1956, 274).
2. Висловлювати осуд, засуджувати. - Так не годиться [співати] голові. Овва! Люди почують, будуть тюкати. Ви ж голова, - здержував Чабанця десяцький (Н.-Лев., VI, 1966, 357); - Он і люди тюкають: яка, кажуть, дівега [діваха], а він у такому вбожестві держить її дома... (Тесл., З книги життя, 1949, 60).
ТЮКАТИ2, аю, аєш, недок. Бити, стукати. Високо вищала пилорама, похропували рубанки й фуганки, тюкали сокири й молотки (Смолич, День.., 1950, 123).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюкаю | тюкаємо |
2 особа | тюкаєш | тюкаєте |
3 особа | тюкає | тюкають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюкатиму | тюкатимемо |
2 особа | тюкатимеш | тюкатимете |
3 особа | тюкатиме | тюкатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тюкав | тюкали |
Жіночий рід | тюкала | |
Середній рід | тюкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюкаймо | |
2 особа | тюкай | тюкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тюкаючи | |
Минулий час | тюкавши |