тягучий
ТЯГУЧИЙ, а, е. 1. Здатний розтягатися, збільшуватися в довжину й ширину, не розриваючись. Тягуче кісто [тісто] - коржа не можна розкачать: що розкачаю, то воно знов збіжиться (Сл. Гр.); Тягуча гума; Тягуча шкіра.
2. Липкий, в'язкий, який тягнеться від дотику. Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була це густа, гнила й тягуча рідина (Коцюб., І, 1955, 357); Широнін усміхнувся. Ще міцніше потис руку полковника і по черзі переступив з ноги на ногу, витягаючи їх з рідкої, але тягучої твані (Ле, Мої листи, 1945, 182); Тягучий мед; Тягучий слиз.
3. Який довго триває; надміру довгий, розтягнений. Сидять купами вподовж усього ешелона [солдати], навпроти своїх вагонів, ведуть тягучі розмови (Гончар, Людина.., 1960, 82).
4. Протяжний, повільний (про голос, звук і т. ін.). Той голос, липкий, тягучий, живе в моїх вухах, обліпив мозок (Коцюб., II, 1955, 189); Знадвору долітає тягучий дзвін, ніби крізь сон скликаючи людей до служби (Вас., І, 1959, 325); Щоп'ятниці [татари] довго грали на саморобній зурні тягучих татарських пісень (Тулуб, Людолови, І, 1957, 319); Дід гостював у дочки, пив горілку за здоров'я своїх онуків, співав у гурті з родичами тягучих та голосистих пісень (Гуц., Скупана.., 1965, 4).
5. перен. Одноманітний, нудний. Думки тягучі й важкі, вони розривають мозок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 183); У кабінеті запала глуха, тягуча тиша (Кучер, Прощай.., 1957, 276).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тягучий | тягуча | тягуче | тягучі |
Родовий | тягучого | тягучої | тягучого | тягучих |
Давальний | тягучому | тягучій | тягучому | тягучим |
Знахідний | тягучий, тягучого | тягучу | тягуче | тягучі, тягучих |
Орудний | тягучим | тягучою | тягучим | тягучими |
Місцевий | на/у тягучому, тягучім | на/у тягучій | на/у тягучому, тягучім | на/у тягучих |