тяжа
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяжа | тяжі |
Родовий | тяжі | тяж |
Давальний | тяжі | тяжам |
Знахідний | тяжу | тяжі |
Орудний | тяжею | тяжами |
Місцевий | на/у тяжі | на/у тяжах |
Кличний | тяже | тяжі |
тяж
ТЯЖ, а, ч . 1. Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа.
2. Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню.
3. Частина м'язів, за допомогою якої вони з'єднуються з кістками і приводять їх у рух; сухожилля. Кожний клітинний тяж відокремлюється від іншого кровоносними капілярами (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 41).
4. заст. Вагітність.
Зайти у тяж - завагітніти; У тяжі (тяжу) - вагітна. Інша молодиця у тяжу знидіє, зчорніє.., а ця ще краща робиться (Дн. Чайка, Тв., 1960, 82); Яке-то воно [дитя] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити, але зате вже ж і берегтися треба, особливо в тяжі (Хотк., II, 1966, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяж | тяжі |
Родовий | тяжа | тяжів |
Давальний | тяжеві, тяжу | тяжам |
Знахідний | тяж | тяжі |
Орудний | тяжем | тяжами |
Місцевий | на/у тяжі, тяжу, тяжеві | на/у тяжах |
Кличний | тяжу | тяжі |