тямковитий
ТЯМКОВИТИЙ, а, е, розм. Те саме, що тямовитий. Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (Гончар, Людина.., 1960, 234); Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен. Гурій, той відразу ж провалився, а Михайло просто-таки заворожив офіцера - письменний дуже, тямковитий (Збан., Сеспель, 1961, 241); Він був хлопець тямковитий і зрозумів, що футбол - це, значить, не його зірка, от і все. Став.. токарем (Гур., Через замети, 1961, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тямковитий | тямковита | тямковите | тямковиті |
Родовий | тямковитого | тямковитої | тямковитого | тямковитих |
Давальний | тямковитому | тямковитій | тямковитому | тямковитим |
Знахідний | тямковитий, тямковитого | тямковиту | тямковите | тямковиті, тямковитих |
Орудний | тямковитим | тямковитою | тямковитим | тямковитими |
Місцевий | на/у тямковитому, тямковитім | на/у тямковитій | на/у тямковитому, тямковитім | на/у тямковитих |